- Дневники пользователей
- Записи дневника
Пользователей онлайн: 209
Не зарегистрированы?
РегистрацияЧас від часу, мені дуже хочеться почути його голос. І я навіть маю декілька записів, але не можу наважитись. Здається що, було б краще видалити, і не катувати себе...але тоді, що мені залишиться? Як зрозуміти,що то не вигадки моєї хворої уяви?
Коли він зник уперше, я була так засмучена що, не залишила жодної. А зараз я дивлюсь і не знаю, що робити...І тяжко нести, й жалко кинути.
Нещодавно зареєструвалась, на одному ресурсі, щось ходжу розчарована. Чи то я старію, чи то мені нещастить. Чимало повідомлень, від різних людей... але всі кудись поспішають. Склалось враження, що завтра член відріжуть, і сьогодні останній шанс його запхнути кудись...
Лежачі у ванні, завжди можна поміркувати. Зрозуміла, що дуже давно так не робила. Здається ты, завжди, знав краще, що і коли мені потрібно. Твоя турбота, була такою справжньою і влучною...
Згадую різні події...і розумію що не була достатньо уважною і турботливою, по відношенню до тебе. Прикро ( можливо все було б...інакше.
Ти можеш віддати деяким людям краплю води, і вони будуть вдячні тобі назавжди, а іншим можеш віддати цілий океан, і вони все одно будуть сприймати це як належне...
Та за що? Знов всі плани пішли по ...( подякуємо сусідам.
Замість школи - онлайн.
Замість масажу - брудна підлога.
І цей холод...
Я з'їду з глузду, якщо не отримаю свій...
Комментарии:
Добавить комментарий